Добрий вечір! 18.06 Міжнародний День батька
Тато, татусь, татусик…Яке рідне, тепле та щемливе слово. Він як і мама, виховує й підтримує, навчає та заспокоює, тому стає найближчою людиною для нас. Навіть в дорослому віці батько завжди буде на вашому боці, навіть якщо весь світ обернеться спиною.
Ось чому було запроваджено День батька – свято, коли ми можемо висловити свою вдячність за все, що тато для нас робить, і показати свою любов та повагу до нього.
Вперше свято зародилось у 1909 році в голові американки місіс Додд, яка захотіла висловити вдячність своєму батькові, що самотужки виховував шістьох дітей. Завдячуючи її клопотанням, День батька вперше неофіційно відсвяткували 19 червня 1910 року.
А офіційним святом у США День батька став 1966 року. З того часу американці щорічно урочисто відзначають цей день на рівні з іншими святами, віддаючи шану та подяку своїм батькам.
Слідом за США День батьків стали відзначати у Великій Британії та Нідерландах, Франції та Китаї, Італії та Португалії, Іспанії, пізніше приєдналися й інші країни. До 2012-го року у третю неділю червня це свято відзначало вже 28 країн світу. Щоправда, дати у кожній країні різняться.
Подекуди свято припадає на березень, подекуди – на листопад чи грудень. Та об’єднує їх одне – любов до своїх батьків і бажання зробити їм приємний подарунок.
Святкування Дня батька у різних країнах відрізняється не лише датою, а й традиціями та звичаями.
Кожен народ намагається по-особливому привітати усіх татусів, аби висловити свою вдячність та любов до них. Наприклад, у Японії батькам дарують квіти. Червоні – особисто, а білі приносять на могилу. Символіка троянд присутня також і у США. Там їх носять біля серця, прикріплюючи червоні квіти, якщо батько живий і білі, якщо його уже немає на цьому світі.
І ось, мандруючи Європою, це свято дійшло до України у 2019 році. Тепер третя неділя червня стала урочистим днем для всіх татусів України. У цьому році свято батька припадає на 18 червня.
День батька – цього року особливо щемливе свято для України, адже багато наших батьків (як і матерів) захищають своїх дітей і нашу країну від російського ворога зі зброєю в руках, щохвилини ризикуючи власним життям. Через війну і вимушену міграцію багато родин досі залишаються розділеними.