Небезпечний портрет Оксани Павленко

in voilk •  3 months ago

    Після того, як уламок ракети впав на Академію ім. Бойчукв в Києві, я багато думаю про школу Михайла Бойчука та бойчукізм як явище. Про те, наскільки небезпечним цей рух був (і можливо є) для рос. імперії та її послідовників. Тема, звісно, дуже велика і складна, тож я б хотіла показати лише один портрет. Його написав учень Бойчука, Василь Седляр (також розстріляний, як і всі бойчукісти того періоду). На портреті - одна з художниць цієї школи, Оксана Павленко. Вона тут виступає узагальненим образом української селянки, скромної та освіченої, схожої на візантійську Мадонну і в естетиці, і в погляді, і в монументальності.

    Не буду говорити про те, наскільки цінним був і є цей портрет з мистецької точки зору, лиш скажу про те, як його намагалися знищити совєти разом із іншими роботами бойчукістів.

    FLbSYYHXIAInxxs.jpg

    Василь Седляр. Портрет Оксани Павленко. 1926–1927. Полотно, темпера.

    image.png

    Отже, в тридцятих роках його порізали ножем, залишивши шрами на обличчі дівчини. Мені складно уявити людину, яка це робить: невже це вона думає, що порізавши обличчя на картині, вона як би "вбиває" цю особу? Чи вона "вбиває" картину? Чи що це за магічне дійство та вуду-жест? Це ж комусь прийшло в голову саме не спалити, не поламати.. а отак понівечити сам образ? Мені це видається якоюсь первісною стадією свідомості, коли будь-яке зображення вважали живим і поклонялись йому як існуючій персоналії.

    Взагалі, Вальтер Беньямін про це писав у своїй праці "Витвір мистецтва у добу його технічної відтворюваності". Там не лише про ауру, яку ми схильні бачити в давнії творах мистецтва, а й про портрет як "останній прихисток аури у добу фотографії". Так, людина підсвідомо бачить життя в образах людей, і реагує на нього. В даному випадку руські аборигени реагують так як можуть - агресією.

    image.png

    у 80-х роках Національний художній музей відреставрував картину, заклеївши шрами. Тепер вона в постійній експозиції.

    Ченстоховська.jpg

    А це мені на думку прийшла аналогія - Ченстоховська ікона Богородиці, яка, за легендою, написана ще в біблійні часи. На ній подібні шрами, і у всій іконографії вони є обов'язковою деталлю образу. Такми чином, Образ Оксани Павленко ще більше реферує до давнього іконопису, підкреслюючи сакральний корінь української культури.

    Василь Седляр – найталановитіший учень Михайла Бойчука старшої генерації, монументаліст, живописець, графік, педагог, мистецький критик. Жертва сталінського терору.
    Особливістю портретів Седляра є орієнтація на фресковий монументальний розпис з узагальненістю форм і площинністю.
    Про один з найвидатніших портретів в українському мистецтві 20-х років ХХ століття – Портрет Оксани Павленко (1926–1927) Василя Седляра – розповідає Людмила Ковальська, відома дослідниця школи монументального мистецтва Михайла Бойчука, старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу мистецтва ХХ – початку ХХІ ст. Національного художнього музею України.

      Authors get paid when people like you upvote their post.
      If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE VOILK!