І знову, знову це таїнство туманів застелило все навкруги! І якщо для міста таке явище прирівнюється до стихійного лиха із підвищеним рівнем небезпеки, то для мого тихого куточку села туман - це натхнення, краса та щастя.
Улюблена поляна зустріла нас вогким сосновим подихом. Земля, вкрита дрібними моховинками, тепло віддавала повітрю свою снігову вологу. Вона наче дихала, тільки беззвучно та незворушно. Ех, як же прекрасно прогулюватися в таку погоду! Нікуди не спішити. Насолоджуватись тихою ніжністю та величчю природи. Тішитись радістю своїх песиків, що так само скучали за прогулянками, поки я змушена була пожити у місті. Фотографувати їх розумні красиві мордочки, вговоривши присісти на пару хвилинок на місці. Бо ж не мають часу: стільки нових запахів потрібно прочитати, стільки звуків дослідити! Чудові миті щастя, собачого і людського, - ось що таке справжня прогулянка туманним лісом!
