Отже, повернулася я додому вже як підопічна, а не як піклувальниця. Це дуже дивно, не могти робити звичних для себе речей: помити голову, ба навіть просто вмитися та почистити зуби; лягти чи встати з ліжка; налити собі водички із літрової пляшки і т.п. Правда, за тиждень багато чого змінилося, і деякі речі по дому мені стали доступними. Наприклад, вже можу зварити якусь просту їжу, де не потрібно щось натирати чи відбивати. Можу помити посуд. Зірвати на грядці одиноку бур'янинку. Ну а вже доглядати за собою - запросто! Крім обробки післяопераційних ран, - тут мені краще звернутися за допомогою до коханого. Надто потрібно викручувати руки, щоб дістатися цих точок, і це напружує. Але і тут скоро будуть зміни: наступного тижня знімають шви. І - душ буде забезпечений, нарешті!😎
Почала рахувати калорії їжі, яку вживаю. Адже вага моя трішки падає: дуже багато звичної їжі поки що недоступні, тому потрібно їсти дуже калорійні білкові продукти. Користуюся таблицею визначення калорійності, або написами на упаковках продуктів. Дуже здивована деякими результатами: наприклад, що будь-які скороварні каші мають вчетверо більше калорій, ніж ті ж каші, але із крупів. Так, вівсянка має 127 ккал, а вівсяні пластівці - 400!
Довела вже денний раціон до 1800 ккал. Тепер чекаю на рух стрілки вагів вверх.😊
А взагалі - життя стало якимось поважним, спокійним. Легко піднятися заради будь-якої вмить придуманої роботи. Легко кудись вийти чи виїхати. Немає оцих нервів, спішки, переживань. Ще й квітне все навколо, наповнюючи твоє єство гармонією краси. Рухаємся вперед, до повного одужання!
