Минулими вихідними ми перебирали наші м'які іграшки, в сподіванні значну їх частину передати на благодійність і звільнити місце в дитячій шафі. Але дитина подумала і вирішила нікого зі своїх давніх друзів не зраджувати ) На аргумент, що ти ж ними вже не граєшся і вони сумують - донька відповіла, що буде по черзі з кимось лягати спати.
Сказала - зробила. І ось вже який день поспіль вкладаємося спати з іншою іграшкою. Сьогодні черга баранчика. З таким темпом ми замкнемо коло десь в липні ) Цікаво, що далі? Підемо на нове коло? Але, насправді, викликає повагу таке ставлення дитини до іграшкових друзів і бажання нікого з них не забути і не образити.
