Привіт, друзі!
Останній тиждень квітне магнолія. У моєму саду вже поволі опадає її цвіт. І хоча цвітіння магнолії напрочуд приголомшливе, проте, на жаль, доволі коротке.
У шаленому ритмі робочих буднів і нових сезонних городніх клопотів, встигла зробити лише кілька фото магнолії сорту Суланжа в моєму саду. Насамперед самій собі на згадку. Бо щоразу цвітіння магнолії для мене виглядає по-іншому. Втім, завжди дарує незмінний піднесений настрій після довгих зимових днів.
Другий день поспіль збираю опалі пелюстки магнолії по всьому саду. Від того стає трішки сумно, але нічого не вдієш: такий закон природи. Краса не може тривати вічно.
Та я знайшла собі втіху, випадково натрапивши в інтернеті на ліричну пісню "Магнолія" канадської співачки й авторки пісень Ребекки Хеннессі. Слухаючи її, я заспокоююся, і з приємністю згадую, як рясно квітнула моя магнолія в саду останні два тижні.
Та навіть втрачаючи поволі цвіт, внутрішня частина квітки магнолії не втрачає своєї краси. З часом з неї утвориться зелений плід, а згодом — зрілий плід і життєдайне насіння.
P.S. Так хотілося б, аби у світі людей був такий самий гармонійний баланс, як і в природі. Бо ті, хто тримають тісний зв'язок із природою, возвеличують її та дбають про неї, здатні турбуватись про інших, продукують світлі думки й заряджені на добрі справи.
Квітучого всім настрою на початку нового тижня.