Просто знайшла в архіві фотку мами задовго до того, як ми дізналися, зо в неї рак. Вона тут вже хвора, схудла, але ми думали -- мало п'є води, літо-сухо та спекотно, багато турботу: собаки, кури, догляд за старою мамою, емоції.. Але ж ні, через кілька місяців в неї виявлять рак і почнеться тривалий період лікування. І от, на другій фотці мама після 25 сеансів променевої терапії та 4 хімій. Весела, енергійна і дуже навіть в курсі що вона хвора. І це не заважає їй радіти)
Просто хочу цим сказати, що життя після діагнозу існує, і воно може в когось навіть бути непогане. Хоча я звісно дуже співчуваю тим, у кого історії не такі лагідні. Бережімо одні одних!
