Кишинів, столиця Республіки Молдова, є містом, яке поєднує в собі радянські відгомони, східноєвропейський шарм і спокійну стійкість у щось неповторно привабливе. Розташований у серці Молдови на річці Бач, він розкинувся на семи пагорбах на висоті приблизно 100 метрів над рівнем моря, з населенням приблизно 650 000 у самому місті та понад мільйон у районі метро. Це зелений нешліфований дорогоцінний камінь, який повільно потрапляє в центр уваги.
Пейзаж - це суміш твердості та витонченості. Широкі обсаджені деревами бульвари, як Штефан чел Маре, прорізають місто, оточене кварталами радянської доби та пастельними неокласичними будівлями. У таких парках, як Валеа-Морілор і Центральний парк біля собору Різдва Христового, є зелені місця, а влітку сяють озера й фонтани. Річка Бак звивається, часто скоріше цівка, ніж потік, а виноградники та пагорби визирають одразу за межами міста — виноробна країна Молдови знаходиться практично по сусідству. Клімат змінюється від сніжної зими до вологого літа, а весна й осінь розфарбовують його в м’яку зелень і золото.
Історично Кишинів вижив. Засноване в 1436 році як чернече село, воно виросло під владою Османської імперії, перш ніж Росія захопила його в 1812 році, перетворивши на центр Бессарабії. 20-е століття було важким — Перша світова війна, союз Румунії в 1918 році, а потім радянська анексія в 1940 році принесла потрясіння. Друга світова війна зрівняла 70% міста, а совєти відбудували його на свій образ: широкі вулиці, бетонні вежі та нова назва – Кишинів. Незалежність у 1991 році відновила «Кишинів», але економічна боротьба та відокремлення Придністров’я залишили шрами. Сьогодні це політичне та культурне ядро Молдови, яке балансує між мріями про ЄС і зв’язками з Росією.
У культурному відношенні Кишинів теплий клаптик. Офіційною мовою є румунська (її місцеві називають «молдовською»), але на вулицях лунає російська, українська та гагаузька. Це православний християнин у серці — собори, такі як Метрополитен, сяють іконами — але світські та цікаві. Їжа — це ситні обійми: mămăligă (полента) зі сметаною, plăcinte (фарширована випічка) і sarmale (голубці) у поєднанні з місцевими винами, як-от Negru de Purcari — винні погреби, як-от Mileștii Mici, найбільший у світі, знаходяться за декілька хвилин їзди. Ринки рясніють волоськими горіхами, медом і сиром, а кафе рясніють студентами та художниками. Атмосфера розслаблена, трохи ностальгічна, але спрямована у майбутнє — згадайте живу музику на Piata Centrală або театр у Teatrul Național.