Вітаю, друзі!
Сподіваюся у вас все добре?
Все ближче і ближче весна. Дні стають довші, що явно сприяє моїм мандрівкам. Сьогодні хочу розповісти про маленьке містечко Ноале Скорце. Воно знаходиться дуже близько від Спінеї, де я зараз живу. Поїздом їхати всього 12 хвилин. І я прибуваю на станцію. Я в передчутті побачити щось нове та надзвичайно красиве.
Щоб не блукати я набираю в гугл картах історичний центр Ноале. І вирушаю, чітко слідуючи голосу з телефону : ,,Поверніть направо, поверніть наліво, слідуйте прямо...".
Звертаю увагу на звук дзвона, що свідчить, що я на вірному шляху. Вузенькі вулиці, будинки зі старовинними фресками свідчать про те, що місто доволі старе. І дійсно, Ноале Скорце бере свій початок в 10 столітті. Найбільшого розвитку місто зазнало у середньовіччі, коли потужно розвивалося сільське господарство. Місто пройшло за свою історію безліч підпорядкувань, переходячи з рук в руки: від муніципалітету Падуї до Еццеліно да Романо, від Скалігері до Серенісіми з 1339 року.
Перше, що я побачила на своєму шляху це величний білий будинок з колонами, що підтримують чудові хрестові склепіння. Ця будівля є Палац ложі. Він побудований в 1848 році. Тут знаходиться міська рада та художня галерея художника Егісто Лансеротто.
Місто має двоє вхідних воріт. Одні ворота на сході та інші на заході. Ворота мають високі вежі. Так як Ноале було важливим центром на перетині шляхів з Тревізо, Падови та Вічннци, вежі названі в честь цих міст. Східна вежа, що називається годинниковою або Тревіджіана. Вона прикрашена великим годинником з голубим циферблатом. З боку центру на площі Кастелло на циферблаті арабські цифри, а з іншої сторони на перехресті чотирьох доріг, цифри римські. Нажаль, я не знала, що можна відвідувати цю вежу і поглянути на місто зверху. Одного разу я це зроблю!
Добре оглянувши годинниковою вежу я поямую через площу Кастелло до вежітз дзвіницею. Ця вежа трохи нижа від попередньої. Її висота 43 метри. Як і годинникова, вежа Падованська, як її ще називають, має гарне зубчасте оздоблення. В середньовічній часи ворота були входом до міста та своєрідним митним постом, а також були частиною фортифікаційних споруд чи мурів.
Місто оточене каналами, що живляться водами річки Марценего. Це природний оазис, де спокійно співіснують різні види водоплавних птахів та тварин. Це чудове місце, де можна прийти з дітьми та друзями на відпочинок. Місце дуже тихе та спокійне. Ваш спокій може порушити хіба що голосистий спів декоративних півнів.
На площі розташована кафедральна церква святих Феліче і Фортунато. В церкві ми можемо побачити у головному вівтарі зображення цих святих на картині художника Даміано Мацца, учнем Тиціана, написаній в 1573 році. На стінах пресвітерію є деякі картини венеціанської школи 16-17 століття, включаючи Успіння та апостоли Альвізе Віваріні (1500) та велику картину, нещодавно приписувану Карпаччо, із зображенням Святого Івана Хрестителя між апостолами Петром і Павло. На вівтарі Пресвятих Таїн, роботи Якопо Сансовіно, знаходяться статуї святого Рокко та святого Себастьяна та дорогоцінний позолочений срібний табернакль у барельєфі. На вівтарі праворуч розміщено величне Вознесіння Марії Пальми Молодшої (1610). Цікавою є купіль із дерев’яним храмом, розписаним у 1593 році. Все це потрібно побачити, а орган почути.
Найкращим закінченням моєї прогулянки було зайти до ресторану щоб з'їсти смачний обід та випити чашку запашної кави.
Маленьке місто справило на мене величезні враження! Я чудово провела час серед середньовічних архітектурних об'єктів та відпочила, насолоджуючись природою. Я дуже задоволена зі своєї мандрівки до Ноале. Я хочу приїхати сюди ще і ще. Тому що тут на кожному кроці можна знайти щось нове.
Дякую всім хто завітає та оглянe мої фотографії.
Всім добра і до нових зустрічей на Hive!
