Всі ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як видатного українського поета, менше як художника і зовсім мало як етнографа. Насправді, етнографія захоплювала видатного українця не менше ніж інші таланти.
Тарас Шевченко - "В Решетилівці", папір, туш, сепія, акварель. Серпень 1845-го року.
З 1843 року на території України працювала Київська археографічна комісія. Це наукова установа, завданням якої було фіксація та збір інформації в тогочасних Волинській, Подільській та Київській губерніях російської імперії.
Тарас Шевченко - "У Василівці", акварель, 1845 р.
Імперська влада намагалась зібрати максимально інформації про українців, аби оцінити рівень їхньої самосвідомості та лояльності до російської влади. Згодом цю інформацію використовували імперські науковці при створенні міфу про "адін народ", але, звісно, з акцентом на величність російського та другосортність українського. Знайома історія, чи не так?
Тарас Шевченко - "Урочище Стінка", папір, олівець. Травень - жовтень 1845-го року.
Тарас Шевченко був неофіційним співробітником цієї комісії. Він, не знаючи справжньої мети імперської влади, просто їздив українськими селами, де записував фольклор, робив етнографічні розвідки та замальовував краєвиди.
Тарас Шевченко - "Будинок І. П. Котляревского в Полтаві", папір, акварель. 1845 р.
Найбільш знаковими стали малюнки Т.Г.Шевченка із зображеннями Полтавщини, з тонкими деталями та етнографічними акцентами, тим самим перетворюючи ці малюнки на справжні історико-етнографічні документи. Автор малював їх під час подорожі Полтавщиною в 1845-1846 роках.
Тарас Шевченко - "Воздвиженський монастир в Полтаві", папір, сепія, акварель, туш. Серпень 1845-го року.
Наприклад, в замальовці "В Решетилівці" художник зафіксував сцену з вуличним музикантом, який грає на цимбалах, а поруч хлопець танцює танець "Гопак" або "Козачок". Це унікальне свідчення того, що колись традиція гри на цимбалах була поширена на всій території України.
Тарас Шевченко - "В Решетилівці", папір, туш, сепія, акварель. 1845 р.