І не просто людини, а мого коханого чоловіка з його сорок п'ятим розтоптаним розміром взуття 😂. Це він на Йордан ходив окроплювати наша подвір'я освяченою водою (є в нас такий звичай, вважається, що це захистить обійстя від злих духів та сприятиме врожаю саду та городу, але нам вже давно загрожують не духи, а цілком реальні оркозомбі з північного сходу, проти яких на жаль допоможе лише ракета "Томагавк" в необмеженій кількості, тому це тепер просто лише традиція). Все було припорошено тонким шаром білого снігу, що випав напередодні, тому сніг ще виглядав як майже чисте полотно, без якихось слідів, за невеликим винятком відбитків котячих лап (можливо нашої Міки або якогось сусідського заброди). І тут такі великі чеберяки із тракторною підошвою! То він просто витягнув телефон і зробив кілька фотографій своїх слідів, заодно зафіксувавши, як красиво було того дня. Справжня зимова казка! 😊
