Вчорашній ранок розпочався черговою ракетною атакою кацапських фашистів. Знову серце стискалось в грудях під звуки вибухів ракет ППО біля Києва. Після першого вибуху в селі загавкали собаки і не змовкали кілька годин. Зрозуміло, що сну вже ніякого не буде, на годиннику 6.00.
Раніше встали і почали збиратись на Київ. Вже в Києві чергова повітряна тривога поламала всі плани. Нарада на роботі перенеслась на невизначений час, а за нею відповідно зруйнувались всі заплановані зустрічі і справи. Довелось спускатись в метро в укриття.
Тут вже звична компанія досвідчених бомбосховців зі своїми стільцями та випадкові люди, кого повітряна тривога застала в метро. Ці трохи більше години часу тягнулись вічність. Дехто навіть умудрявся в онлайн форматі активно обговорювати якісь робочі процеси, викликаючи до себе цікавість оточуючих.
