Сфотографувала для мами вид із вікон.
Бо мама зараз не у нас, але дуже сумує за нашим будиночком і всім, що його оточує. І я пройшлася маминим маршрутом по дому. Щоб наче її очима поглянути на світ навколо.
А світ заполонив цвіт.
Цвіте все: дерева, кущі, квіти на клумбах. Крізь вікно кімнати мами заглядають пишні гілля старої вишні. Одразу згадується, як цікаво оті стиглі вишні зривати прямо через відчинене вікно. Тим більше, що іншого способу їх зірвати тут не існує: ягоди ростуть дуже високо над землею. І навіть далеко від місця на дереві, до якого можна залізти. А драбину тут теж не поставиш: внизу похилий заїзд у гараж, над яким арка із виноградом. Хоч на крилах лети, щоб ту вишню дістати! 😁 Та ще й смачнюча якась вона у нас, просто незрівнянно добра ягода на цьому дереві. Тому і намагаємось його берегти і омолоджувальною обрізкою, і підгодовуванням, і обробками від хвороб та шкідників. А дерево у знак вдячності ось як красиво щороку цвіте нам у вікно:
З іншого вікна також світ білий. Тут і груша з черешнею цвітуть, і навіть напівобломана слива. її покошлатив був сильний ураган, обламав багато товстелезних гілок. Слива почала було засихати. Але якимось чудом після обрізки таки ожила. Ще й зацвіла, як ніколи. Хоч гілок на ній майже не залишилось. Але жага до життя перемогла!
А ще у нас раніше було дуже багато ось таких біленьких квіточок. Я не знаю їх назви, та дуже люблю. Бо вони встеляють білим всю землю, роблячи світ білим не тільки збоку, а і знизу.
Але цієї весни білих квіточок зовсім мало. І я знаю, чому... Собачки знищили. Якось взимку не було снігу, і наші підопічні цуценята почали ритися в землі. І знайшли там маленькі цибулинки. І почали їх їсти. Поки я побачила це неподобство, - цибулинок майже не залишилось. А це і були корені ось цих прекрасних квіточок:
Шкода, що такий прекрасний білий світ знищує росіянське зло... Величезні території колись прекрасних міст та сіл на сході та на півдні України стерті ними з лиця землі... Здається, карма таки існує, і на їх землю також прийшло лихо у вигляді прориву дамби та повені. І навіть при всьому тому, що 'так їм і треба', мені боляче бачити будь-які руйнації, де б вони не відбувалися. Адже краще за білий квітневий цвіт може бути тільки білий, чистий від зла, мирний, добрий, благословенний СВІТ. 🙏