Ще одна стихія, що викликає і страх і захоплення - полум'я. Та не про стихії зараз хочеться говорити, адже це і так вічні теми. Хочу розповісти про свою любов до вогнищ))) Знаю-знаю, хто дивився про якогось там тернопільського палія, той подумає що я як і він, люблю коли горить, коли всі суєтяться)))) Ні, це не про те. В мене такі невеликі вогнища, а я звикла їх називати ватрою, асоціюються з мандрами, з табірництвом, коли тільки ти, друзі і природа, все так невимушено просто і дозарази цікаво)))
Пісні, ігри навколо полум'я, запашний іван-чай приготований на казанку. Це просто вау) Аромат фруктових дерев, або ж хвої лишають незабутні враження. І хоча полум'я на фото зовсім не ватра, а спалений сухостій, з таким теж є свої спогади, коли ще в дитинстві ми приїздили на святкування Івана-Купала. І одним зі звичаїв було стрибати через вогонь. Робили це тільки хлопці і тільки самі сміливі)))) А в селі після такого вогника, ми докидали дровець і робили печену картопельку))) Смакота ше та...
