Дні дуже швидко летять... Зранку до ночі коти. Останні кілька місяців. Я собі по-іншому зиму уявляла...
Лікую, прибираю, пишу пости про пошук дому, вожу у клініки і ще багато всяких дрібниць. На жаль, у мене майже не залишиться часу для себе...
Час взяти паузу, а я не можу. Хочу стрибнути вище голови. Хочу помогти ще комусь. А можливості не дозволяють. Передусім фінансові можливості. Постійна внутрішня боротьба через це.
А що далі? Далі весна і тисячі новонароджених у підвалах кошенят-смертників. Та не лише у підвалах від бездомних кішок. А і викинутих з теплих домівок у лісосмуги, на смітники та базари, розлучених з мамою-кішкою...
Доки в нашій державі не будуть діяти закони і не буде солідного покарання, то ситуація не зміниться. Влада наразі скинула проблему на таких ось божевільних, як я, що виконують роль і притулку, і ловців, і лікарів, і менеджерів. Бо щоб щось організувати, знову ж таки потрібні немалі кошти.
А тепер невелика колекція моїх підопічних, бо на жаль в суботу ніколи не виходить писати...
Діна — кошеня врятоване на трасі. Майже одужала, мала бронхопневмонію. Яка вона вдячна за життя.
Вайт — пів року жив цілком успішно в селі. Аж тут знов почалась алергія, яка була минулої зими, тільки торік рани були на шиї. Лікуємось. Найкращий лікар — це комір, щоб не розлизував боки. Жартую, що Вайт хоче зробити з себе кота-сфінкса.
Апельсин — "мала-стара", як її називає мама. Киці біля 9 років, а важить всього 2,5 кг. Мініатюрна. Кумедна. У неї лишилося не дуже багато зубів, можливо тому часом спить з висунутим язиком.
Рижий-Безстижий насправді найбільш скромний кіт, який прибився до нас у селі і вирішив, що хоче жити з нами (з його рішенням я поступово змирилася). Кілька днів тому ми здали аналіз крові і кастрували котика, так як він із задоволенням "помітив" мені усю хату... Рижий в нормі, от тільки треба буде ще зуби підлікувати.
Це лише краплинка новин та кото-історій.
Далі буде... Бережіть своїх пухнастих друзів!