Добрий ранок!
Василь Стус – видатний український поет, дисидент, правозахисник, літературознавець, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка. Він є одним із ключових символів Українського опору другої половини ХХ століття.
Василь Стус помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року у карцері табору для політв'язнів у Пермській області, де відбував десятирічне покарання за «антирадянську агітацію та пропаганду».
Ми, народ український, повинні пам`ятати і пишатися тими людьми, які думали за Україну і хотіли, щоб вона була… Василя Стуса довго мордували по тюрмах і таборах. І закатували до смерті. За те, що дуже любив Україну. За те, що писав українською. За те, що розмовляв українською. Бо пишався, що він - УКРАЇНЕЦЬ!
"Боже, не літості — лютості", — саме так міг би відповісти письменник і дисидент Василь Стус тим, хто бере за настанову його вирвану з контексту фразу "Терпи, терпи, терпець тебе шліфує".
6 січня, Василеві Семеновичу могло би виповнитися 87 років. Важливо розуміти, що якби не російсько-радянський терор, з яким українці знову борються, він міг би бути нашим сучасником. Василь Стус не дожив усього кілька років до здобуття Україною незалежності.
Василь Стус - поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.
Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього