Всім привіт!
Я — ходяча людина-чернетка. У моєму телефоні постійно до десятки добірок фотографій, які часом висять місяцями чи роками... У голові в мене також є думки (ура!) Але звести це все докупи і перетворити в пост часом дуже складно. Мабуть, через постійні проблеми з котами. Коли є проблеми, я не можу змусити себе працювати... Ходжу тут як привид.
Але сьогодні чудовий день, коли люди хваляться зібраними грибами! Зараз почалась нова хвиля урожаю, але я поки що занурюсь у спогади, бо можливості піти в ліс нема:(
Останнім часом я катастрофічно мало подорожую, але ми з подругами маємо гарну традицію: хоча б раз на рік збиратися на одній загадковій базі, де є гарні озера і сосновий ліс.
Якщо дівчата зазвичай їдуть на 3 дні, то я можу викроїти лише добу чи трошки більше і навіть з того радію.
Цьогоріч поїхала в середині липня. За півтора дні я встигла застати і неймовірну спеку та поплавати в прохолодному озері, і побачити сильну грозу з проливним дощем увечері; і на наступний ранок трошки змерзнути та потягнути подруг у ліс по гриби!
На жаль грибів тоді ми майже не знайшли, зате подихали свіжим повітрям, полежали на поляні і помилувались гарними картинками. Хоч вони вже давно знані і рідні.
Вже дорогою на базу зайшли кілька їстівних грибів... Це досить комічно, бо ми з подругами якраз сперечалися чи може білий гриб рости прямо на дорозі чи стежці! Я доводила, що це цілком реально. І за кілька хвилин подруга мало не наступила на симпатичного боровика, що виріс на дорозі.
Потім додали до нього кілька моховиків та сироїжок. А ще у лісі було чимало красенів трутовиків...
Загалом прогулянка вдалась!
Дякую за ваш візит!
Приєднуйтесь до ініціативи #fungifriday тут або у спеціальній спільноті.
І не забувайте, звісно, про мою ініціативу #fridaypoem, бо п'ятниця це ще й день поезії!!!
До зустрічі 🍄
