Привіт усім, повертаюся до написання дописів і курації в вулику. Весна для мене несподівано змінила курс мого життя. Одна людина перевернула його напрям на 360 градусів.
Я знаходжуся за хвилину до певної події в моєму житті. Наче стою над прірвою і лише один крок розділяє мене від хвилі невідомості.
Я довго питала себе: "Чи готова Я поділитися з всесвітом своїм особистим?"
І відповідаю Я собі лише три слова: "Щастя любить тишу!"
Hello everyone, I'm back to writing posts and curating in the hive. Spring unexpectedly changed the course of my life for me. One person turned its direction 360 degrees.
I am a conditional minute before a certain event in my life. It's like I'm standing over an abyss and only one step separates me from the wave of the unknown.
I asked myself for a long time: "Am I ready to share my personal life with the universe?"
And I answer myself only three words: "Happiness loves silence!"
І ось, коли я все вирішила і тисячу разів обдумала в своїй голові, в мене знову з'являються моменти страху зробити крок на зустріч своєму щастю. Страх знову помилитися. Мене лякають такі кардинальні зміни. Але як я не намагалася за цей рік в Україні я не змогла повернути все своє життя таким, яким воно було до війни. Все надто змінилося і не в кращу сторону. Мої внутрішні терези шукають балансу для почуття впевненості. Це має бути щось вагоме, щоб я усвідомлено поставила крок вперед.
У мене ще є час.
У мене є вибір.
Я зможу для себе визначити пріоритети і це дасть мені беззаперечні відповіді.
And now, when I have decided everything and thought it over a thousand times in my head, I again have moments of fear to take a step to meet my happiness. Fear of making a mistake again. I am afraid of such drastic changes. But no matter how hard I tried during this year in Ukraine, I could not return my whole life to the way it was before the war. Everything has changed too much and not for the better. My inner scales seek balance for a sense of confidence. It has to be something important for me to consciously take a step forward.
I still have time.
I have a choice.
I will be able to set priorities for myself and this will give me unquestionable answers.
Здається мені, що я знайшла своє місце на цій Землі. Так буде краще для всіх нас. Важливо не місце, де ми живемо, а з ким ми щасливо живемо. Я відповідальна не лише за себе, а й за сина, тому саме ці зміни йому тільки на благо підуть. І напевно мені буде в майбутньому про що розповісти, де б я не була.
It seems to me that I have found my place on this Earth. It will be better for all of us. What is important is not where we live, but with whom we live happily. I am responsible not only for myself, but also for my son, so these changes will only benefit him. And for sure I will have something to talk about in the future, wherever I am.
