Добрий ранок! Війна, як зовнішня агресія, крім особистих і масових трагедій і втрат, спричиняє й збільшення конфліктів, несприйняття інакших поглядів чи поведінки всередині нашого суспільства.
Тому так важливо, і не тільки в бути толерантним, а щодня пам’ятати, що толерантність – це гармонія у різноманітті. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування і свобода думки, совісті й переконань.
Не забувати про те що колись також була війна. Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років.
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Сьогодні на інформаційне повідомлення «Біль душі і пам'ять серця», були запрошені відвідувачі бібліотеки.
Ті страшні подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї, згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Завідуюча бібліотеки спонукала присутніх замислитись над питанням «Крихта хліба – багато це чи мало?».