Hi to all!
The photo shows yesterday evening. It was a very special day, because February 29 only happens once every four years. I walked along the road, not knowing where I wanted to go. I walked forward because I stopped feeling tired in my legs. And all because I had to buy special insoles and put them in my shoes. I spent about half a day looking for the insoles I needed. Then my legs and feet were associated with taut strings. Every step was agony and pain for me. Only when I bought the insoles and walked with them on the road, I felt great relief and my feet gradually stopped hurting.
Therefore, for the next part of the day I went forward without feeling any pain. I reached the railway track. I took this photo. I expected a train to pass because people were waiting at the stop. There was no train, so I decided to go home.
That's what I would call this photo
February 29, Relief.
Привіт усім!
На фотографії зображено вчорашній вечір. Це був дуже особливий день, адже 29 лютого буває лише раз на чотири роки. Я йшла дорогою, сама не знаючи куди я хочу прийти. Я йшла вперед тому, що перестала відчувати втому в ногах. А все тому, що мені потрібно було купити спеціальні устілки і вкласти їх у моє взуття. Десь півдня я розшукувала потрібні мені устілки. Тоді мої ноги і ступні асоціювалися з натягнутий струнами. Кожен крок для мене був мукою і болем. Лише тоді, коли я придбала устілки і пройшлася з ними дорогою, я відчула велике полегшення і мене поступово перестали боліти мої ноги.
Тому наступну частину дня я йшла вперед вже не відчуваючи болю. Я дійшла аж до залізничної колії. Зробила ось це фото. Я очікувала, що проїде потяг, бо люди чекали на зупинці. Потяга не було, то ж я вирішила повертатися додому.
Я б так і назвала це фото
29 лютого, Полегшення.