Цю грушку-"дичку" ми отримали з земельною ділянкою, а проєкт будинку як раз планувався на її місці, тому перед будівництвом ми вирішили не викопати її та викинути, бо вона була зовсім маленька, а пересадили в межах ділянки.
І за декілька років ми отримали справжню красуню, яка за формою нілок стала більше схожа на ялинку, а сьогодні, рясно вкрита весняним цвітом нагадує наречену у весільній сукні.
Плоди цієї грушки ми сушимо і взимку варимо з них узвар, бо найсмачніший узвар як раз виходить з сушених диких маленьких груш. Природа дивовижна, навесні радує вас квітковою красою, а взимку дає можливість насолодитись плодами.
