Вчора ввечері застав неймовірно красивий захід сонця. Вже за пару годин до того, як сонце почало сідати за обрій небо вкрили ніжні тонкі белесенькі хмарки, крізь які намагалося пробитись сонце. Хмарки рівномірно, відсотків на 50 "зрізали" яскравість небесного світила, а сонце, підсвічуюючи хмари перетворило небо немов на біле молоко.
Шкода, що смартфоновий об'єктив не здатний передати всю повноту кольору та об'єму, як це бачать очі. Тож я сфоткав, що зміг і стояв собі насолоджувався вечірнім краєвидом. І навіть ввімкнення сигналу повітряної тривоги не завадили моєму майже гіпнотичному стану. В голові крутилась лише думка, чому одні люди можуть насолоджуватись красою природи, а інші насолоджуються нищенням.
