Привіт всім у спільноті.
Інколи виникає бажання прогулятися в тиші, подалі від міського шуму та безкінечного потоку машин і людей. Думаю, що кожен інколи відчуває таку потребу. Це наче час подарований собі для приведення думок до ладу, налагодження відносин «сама із собою».
Погода, що правда, зовсім не сприяла прогулянці. Небо свинцеве, хмари швидко рухаються та повсякчас загрозливо пускають дрібні краплі дощі. А ще холодний вітер… Попри це – вирушаю на прогулянку.
Обрала канал, який протягся між полями. У цьому регіоні дуже багато фермерів. Навколо цілі полотна засіяної землі. Дуже цікаво влаштовані тут господарства: будинок, де живуть господарі, ангари з технікою та приміщення для тварин, пасовища та поля. До найближчих сусідів кілометрів 5. Корівки та вівці мирно пасуться самі - без пастухів. Вся земля тут удобрюється органічними добривами, а саме – гноєм, який зберігають у спеціальних насипах, а потім його розводять водою до певної концентрації та розливають на поля. Для цього є навіть спеціальні машини.
Течія в каналі досить швидка. Її багато. Воно й не дивно, адже цілу зиму йшли проливні дощі. Вода темного сталевого кольору. Біля каналу живе безліч птахів. Тут у них справжнє роздолля: ніхто не полює і не порушує рибальством чи розвагами їх розмірений плин життя.
Стежка привела мене майже до початку каналу. Крім мене та ще дівчини з собакою тут не було нікого. Тишу порушував лише шелест води та спів птахів. Свіже повітря та навколишня спокійна сільська краса заспокоїли та урівноважили настрій та думки. Трішечки замерзла. Тому довелося перервати свою прогулянку та повертатися додому. Повернуся сюди знову за більш сприятливої погоди.
Greetings to everyone in the community.
Sometimes you want to take a walk in silence, away from the noise of the city and the endless flow of cars and people. I think everyone feels this need from time to time. It's like a gift of time to yourself to put your thoughts in order, to establish a relationship with yourself.
The weather, however, was not conducive to walking. The sky was leaden, the clouds were moving fast and always threateningly dropping small drops of rain. And a cold wind... Despite this, I went for a walk.
I chose a canal that stretches between the fields. There are a lot of farmers in this region. There are whole swathes of sown land around. The farms here are very interestingly arranged: the house where the owners live, hangars with machinery and premises for animals, pastures and fields. The nearest neighbours are 5 kilometres away. The cows and sheep graze peacefully on their own - without shepherds. All the land here is fertilised with organic fertilisers, namely manure, which is stored in special mounds and then diluted with water to a certain concentration and poured onto the fields. There are even special machines for this purpose.
The current in the canal is quite fast and there is a lot of it. This is not surprising, because it rained heavily all winter. The water is a dark steel colour. Many birds live near the canal. Here they have a real abundance: no one hunts or disturbs their measured course of life with fishing or entertainment.
The path led me almost to the beginning of the canal. There was no one else here except me and a girl with a dog. The silence was broken only by the rustle of the water and the singing of birds. The fresh air and the surrounding tranquil rural beauty were soothing.I was a little cold. So I had to interrupt my walk and return home. I will come back here again when the weather is more favourable.