Перевтома від життя в місті. Починають дратувати люди. Транспорт викликає відчуття жема вю. Ну, це антонім до поняття дежа вю. Коли знайомі предмети чи ситуації здаються невідомими, небаченими досі. Не впізнаю машин, трамваїв... Іноді не розумію, де я. Або плутаю дійсність і сон.
Але я маю для вас багато краси і мудрих думок. Вони у підвалах пам'яті настоюються, як вино. Дуже хочу ближчим часом переселитися в село і писати досхочу. Там звісно теж є багато проблем, які слід вирішити. Головне в цьому всьому не спішити. І не зволікати. З цією розумною міною пора завершити мій допис і спробувати заснути, як це роблять нормальні люди.
