Рибалка, у якого вдома є хоча б один котик, завжди має стимул спіймати хоча б маленьку рибку. Навіть якщо його кіт риби не їсть, то погратися цікавою новинкою завжди радий.
От так і ми, виходячи на наш незрозумілий ставок, завжди хотіли принести додому хоча б маленьких рибок. Бо котиків у нас троє, і всі полюбляють свіженьке. Тільки не завжди це виходило. Вірніше, дуже рідко виходило щось для них спіймати.
Навіть вихід на кригу не приніс був ніякого результату. Моє розчарування у наявнгості риби в ставку було величезним. Тому сьогодні я, мабуть, вперше у житті, не захотіла виходити з коханим на риболовлю. "Краще вдома щось корисне зроблю", - подумала я. І засіла дов'язати доньці шапочку.
Погода була чудова: яскраво світило сонце, повівав схожий на весняний вітерець. І коли чоловік досить довго не приходив, я відчула, що треба було і мені йти рибалити: точно щось надибав!
Та й не прогадала: він приніс котикам повну мисочку малесеньких окунят!
Цікаво було спостерігати за поведінкою котів. Найстарший, Мейсон, одразу почав апетитно хрумтіти свіжою рибинкою. А двоє менших чомусь заступорились, наче боялися тієї миски, чи тієї рибки. Прийшлося їм підсовувати під носа мисочку, та й тоді тільки киця Меліса схопила мініатюрну рибинку і спробувала її приборкати, щоб їсти. А наймолодший, Ням, підійшов до трапези тільки тоді, коли рибка перестала рухатись.
Добре, що окуньків було немало. Всі коти прекрасно наїлися довгожданної свіжої рибки і повлягалися муркотіти від вдячності, нічого більше не випрошуючи. Ось така вийшла корисна риболовля.
